ФА́ЦІЯ, ї, ж., геол. Шар осадової гірської породи, що має однаковий склад, фізико-хімічні властивості та однакову викопну фауну й флору. Під сучасною фацією розуміють частину земної поверхні, яка на всій площі свого поширення має однакові фізико-географічні умови — флору та фауну (Курс заг. геол., 1947, 156); Відклади нижнього девону на всій території Волино-Поділля виявлені у фації червоного пісковику (Геол. Укр., 1959, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 571.