ФЕДЕРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Державне об’єднання, що складається з кількох держав; об’єднання племен, родів і т. ін. із спільною верховною владою; створення, організація такого об’єднання. Всіх учасників [Кирило-Мефодіївського] товариства об’єднували спільні цілі — ліквідація кріпосного права, об’єднання слов’янських народів в єдину республіканську федерацію, — але ідейної єдності між ними не було (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 245); // Союзна держава, що складається з ряду держав або державних утворень. Російська федерація — це численні автономні республіки, області й національні округи (Літ. Укр., 6.Х 1967, 2).
2. Спілка товариств, організацій і т. ін. Найбільше запам’яталося їй лице старого пожежника, що статечно походжав по коридорах палацу, де зібрались представники Міжнародної федерації демократичної молоді (Жур., Вечір.., 1958, 239); Наприкінці мене запросили на конгрес місцевої федерації профспілок (Кулик, Записки консула, 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 572.