ФЕ́ЛЬДШЕР, а, ч. Особа з середньою медичною освітою; помічник лікаря в лікувальних закладах. Санітари та фельдшери вже метушилися в темряві, підбираючи поранених (Гончар, III, 1959, 353); Фельдшер зробив укол (Кучер, Вогник, 1952, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 574.