ФЕОДА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до феодалізму, до феодалів. Сучасне буржуазне суспільство, яке вийшло з надр загиблого феодального суспільства, не знищило класових суперечностей (Комун. маніф., 1963, 31); У багатьох країнах ще збереглися феодальні пережитки і є велика кількість безземельних селян (Ком. Укр., 7, 1969, 28); // Який грунтується, заснований на принципах феодалізму. На кінець XIX століття феодальна або кріпосницька земельна власність дворянства і далі обіймає величезну більшість усієї приватної земельної власності.. (Ленін, 17, 1971, 57); Ярослав Мудрий очолював феодальну країну, довго й наполегливо боровся за владу не тільки з ворогами, а й зі своїми братами (Знання.., 12, 1969, 19); Про панування феодальних відносин на Русі з IX ст. цілком певно свідчать писемні й археологічні джерела (Археол., VIII, 1953, 10); // Власт. феодалізмові, феодалам. Тайпінське повстання було спрямоване.. проти феодального гніту (Вісник АН, 3, 1957, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 576.