ФЕСТО́Н, а, ч.
1. Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого-небудь (завіси, скатертини, сукні тощо). Надіває [панночка] на Андрія серпанкову шемізетку з фестонами, гаптованими золотом (Довж., І, 1958, 224); // Такого вигляду оздоба на чомусь. — Ліс недалеко, зелених гілляк там багато, можна наробити дубових вінців та фестонів. Браму треба буде обвішати флагами [прапорами] (Фр., III, 1950, 190); Орнамент складається з трьох трикутних фестонів із зрізаними вершинами, що йдуть по тілу посудинки і зроблені борозенкою (Археол., II, 1948, 75); *У порівн. Біле павутиння фестонами висіло вгорі, гойдалось од найменшого руху повітря (Коцюб., І, 1955, 353).
2. Живописна, ліпна й т. ін. оздоба, що має вигляд зубчастого або хвилястого візерунка, гірлянди тощо; один із виступів, зубчиків такої оздоби. Не менш цікаві в соборі св. Юра дияконські двері.. Двері обрамлені рокайлевим орнаментом з вогниками і фестонами квітів (Укр. декор. різьба.., 1970, 162); *Образно. У праву руку їживсь дахами та коминами фабрик задимлений город, наліво стелились зелені луки і вигинались фестони лісу (Коцюб., II, 1955, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 580.