ФЕТ, а, ч. У стародавній Греції — представник бідної, незаможної частини вільного населення. Багато з них [общинників] вже втратило свої наділи. Вони змушені були ставати на роботу до багатих сусідів. Їх називали фетами (Іст. стар. світу, 1957, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 580.