ФЕХТУВА́ННЯ, я, с.
1. Мистецтво володіння холодною зброєю (рапірою, шпагою, еспадроном і т. ін.); вид спорту, який полягав в єдиноборстві на шпагах, рапірах, еспадронах і т. ін. О, який він [Михайлик] вдячний єзуїтам: вони навчили його фехтування і боротьби! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 379); Уроки фехтування починаються тільки в старших класах, і малим забороняється навіть доторкатися до рапір (Багмут, Щасл. день.., 1951, 99); *Образно. — Ти кажеш, талант у тебе.. Але ти далі фехтування скальпелем не пішов (Рибак, Час.., 1960, 150).
2. Змагання, поєдинок на шпагах, рапірах, еспадронах і т. ін. Переможцями з фехтування на штиках вийшли фехтувальники інженерно-будівельного інституту (Веч. Київ, 6.IV 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 581.