ФЛАНІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., заст., розм. Прогулюватися, ходити без діла, без мети. Дзенькаючи шпорами і тягнучи величезні палаші на коліщатках, фланірували браві кавалергарди (Бурл., Напередодні, 1956, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 605.