ФЛЕЙТИ́СТ, а, ч. Музикант, що грає на флейті. Сінон заграє у флейту, потім передає її флейтистові, той провадить далі (Л. Укр., II, 1951, 322); Побачили надворі музикантів, що стояли перед ганком: літній скрипаль, молоденький флейтист, плечистий здоровань з басом (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 606.