ФЛОТОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Командувач військово-морських сил або флоту, який своєю діяльністю зробив або робить значний внесок у розвиток військово-морської справи, в організацію флоту. Нахімов був прогресивним військовим діячем. Його талант як флотоводця і організатора воєнних дій на морі і на суші повністю розкрився під час Кримської війни 1853— 1856 рр. (Наука.., 7, 1955, 39); // Командувач флотилії. У вогні Великої Вітчизняної війни народилася когорта флотоводців, чиє керівництво флотами й флотиліями разом з героїчними зусиллями матросів, старшин і офіцерів мало вирішальне значення у виконанні Військово-Морським Флотом бойових завдань (Ком. Укр., 5, 1970, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 608.