ФЛІ́ГЕЛЬ, я, ч. Житлова бічна прибудова до головного будинку або будиночок у дворі головного будинку. Визначено їм у флігелі на другім поверсі дві скромні кімнатки (Фр., VI, 1951, 235); Поблизу будинку стояли два флігелі. В одному жив управитель з родиною, а в другім — хатня прислуга: кухар, покоївки (Головко, А. Гармаш, 1971, 378); Дідова сім’я тулилася в тісному присадкуватому флігелі (Збан., Сеспель, 1961, 172); В 50-х роках Х VIII ст. талановитий архітектор, лаврський кріпак Семен Ковнір збудував у садибі Лаври флігель з високими барочними щитами (Іст. УРСР, І, 1953, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 606.