ФОКСТЕР’Є́Р, а, ч. Невеликий собака групи тер’єрів, з яким можна полювати на лисиць, борсуків та іншого дрібного звіра, що живе в норах. Рипнули двері, і на нього [Аркадія Петровича] кинулась Мишка, любимий песик, расовий фокстер’єр (Коцюб., II, 1955, 384); Джимі грає на роялі. Фокстер’єр Пік, білий з жовтими вухами, і кицька Муза.. сидять біля Джимі і слухають (Коч., II, 1956, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 611.