ФО́ЛЬГА, и, ж.
1. Дуже тонкі блискучі листи або стрічки металів і сплавів (алюмінію, міді, латуні, олова, свинцю і т. ін.), які використовують для прикраси виробів, пакування харчових продуктів, тютюну, а також для виготовлення конденсаторів, електродів. І внучатам із клуночка Гостинці виймала [Ганна]: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок, А Карпові соловейка Та коників пару (Шевч., І, 1963, 319); Кольористу обгортку вона [баба] кидала тут же, а сріблястий аркушик фольги, старанно розгладивши на коліні, приносила додому і ховала в спеціальну шухлядку свого комода (Смолич, II, 1958, 94); В радіотехніці застосовуються слюдяні конденсатори. Обкладки в цих конденсаторах роблять з свинцево-олов’яної або алюмінієвої фольги (Курс фізики, III, 1956, 44); *У порівн. Шиби були залляті таким густим місячним сяйвом, наче їх було обліплено фольгою (Шиян, Переможці, 1950, 135).
2. Матеріал (паперова калька або прозора плівка з шаром порошку бронзи або сухої фарби), який використовують в поліграфії для нанесення зображень на оправи книг. Рулонна фольга; Золота фольга.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 612.