ФОНО́ГРАФ, а, ч. Апарат для записування і відтворення звуків механічним способом. У нас іще інша розкіш на сьогодні прилагоджена — цілий гарнітур нових валків до фонографа з піснями і розмовами різних знаменитостей (Фр., IV, 1950, 348); За столом біля якихось паперів і фонографа сидів судовий слідчий Кость Іванович Чорнокнижний (Стельмах, І, 1962, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 615.