ФОРМОУТВО́РЕННЯ, я, с.
1. Те саме, що формотво́рення. Ряд наукових доповідей [на з’їзді анатомів] присвячується дослідженням в галузі впливу праці, фізичних вправ і спорту на формоутворення тіла людини (Рад. Укр., 9.VІІ 1958, 4); Крім індукції, — основного способу формоутворення, при якій одна граматична форма повністю уподібнюється іншій на підставі певної значеннєвої чи зовнішньої близькості, — слов’янська система відмінювання засвідчує також явища неповного уподібнення, так званої контамінації (Мовозн., XVI, 1961, 28).
2. Те, що дістало певну форму, структуру.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 623.