ФОРМУЛЮВА́ТИСЯ, ю́ється, недок.
1. Набувати короткої і точної словесної форми, словесного визначення. Він думав, що сказати, він гарячково працював мозком.., але думки тужавіли, формулювалися невиразно (Тют., Вир, 1964, 153); // Мати коротке і точне словесне визначення. В проекті Програми КПРС вказуються шляхи і засоби виховання комуністичної свідомості, вироблення високих моральних якостей, формулюється моральний кодекс будівника комунізму (Літ. газ., І.VІІІ 1961, 1).
2. Пас. до формулюва́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 626.