ФОРМІВНИ́К, а, ч. Те саме, що формува́льник. Два формівники формували сиру цеглу й складали її у довгі рядки на подвір’ї (Десняк, II, 1955, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 622.