ФОРСО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до форсува́ти. На півдні — форсована з ходу Десна! На Захід, на Захід відходить війна (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 397); Гвардійці не зупинялися в них [у висілках лісорубів]. Доводилось минати їх, несучи далі в набряклих шинелях воду численних гірських потоків, форсованих вбрід (Гончар, III, 1959, 307).
2. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється швидше, ніж звичайно; прискорений. Виморене переправою і форсованими обходами, військо Ружинського поступалося сміливості й завзяттю наливайківців (Ле, Наливайко, 1957, 313); На всіх з’їздах, конференціях і пленумах ЦК партії [КПРС] питанням форсованого розвитку чорної металургії приділяли велику увагу (Чорна метал. Укр.., 1957, 65); Форсований виграючий варіант, зв’язаний з жертвою пішаків або фігур, називається комбінацією (Перша книга шахіста, 1952, 90); // Посилений, напружений. Дуже «ущільнене» тренування з великим навантаженням (форсоване) для жінок без достатньої попередньої загальної фізичної підготовки недопустиме (Фіз. вихов.., 1954, 22).
Форсо́ваний марш — марш з тривалим добовим переходом, який вимагає великого напруження сил. Взвод форсованим маршем вирушав назустріч ранку, до нових грізних боїв (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 203); В травні через Лівобережну Україну форсованим маршем з Північного Кавказу пройшла на захід Перша Кінна (Гончар, II, 1959, 233).
3. у знач. прикм., техн. З підвищеною потужністю, продуктивністю, більш напруженим, ніж номінальний, режимом і т. ін. Форсований режим буріння; Форсований режим роботи; Форсоване водневе охолодження.
4. у знач. прикм. З посиленим звучанням, голосніший, ніж звичайно. Головними принципами і традиціями російської вокальної школи, що лягли в основу виховання радянських майстрів співу, є.. добір такого репертуару, який не викликає передчасного розширення діапазону і сили голосу, форсованого звучання і найбільше відповідає його природі (Мист., 1, 1959, 9); В небі зачувся форсований виючий звук моторів (Перв., Дикий мед, 1963, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 626.