ФОРТ, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району. Недурно говорив їй Петро, що з моря не промкнутися у Босфор, хіба що висісти десь осторонь та обійти його форти (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231); У вікнах морського музею Бухти розливи ясні, І видно, — підвівся за нею Малахів курган вдалині. І форт, що стоїть на сторожі При виході в море сто літ (Нагн., Зустрічі.., 1955, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 627.