ФОРТЕ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до форте́ця 1. Далеко, далеко, серед пісків, майоріли фортечні вали (Коз., Зол. грамота, 1939, 12); Чахкаючі удари мінометів, лункі постріли сорокап’яток губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (Гончар, III, 1959, 415); Після приєднання Криму до Росії в 1783 році Перекоп як укріплення втрачає своє значення, його фортечні споруди поступово занепадають (Наука.., 11, 1965, 2); *У порівн. Влаштувалися в маленькій кімнатці — колишній келії чоловічого монастиря, склепистій, з товстенними, ніби фортечними, стінами (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 628.