ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Військова наука, що вивчає форми, засоби та способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також способи захисту від засобів ураження. — Фуль — великий теоретик і знавець фортифікації… В його планах все було передбачено… Так він мене запевняв (Кочура, Зол. грамота, 1960, 75).
2. Галузь військово-інженерної справи, що розробляє конструкції та способи будівництва військових споруд, оборонних укріплень. Колись завод був маленький. Виготовлені тут гармати стоять у музеї фортифікації в Ленінграді (Ком. Укр., 7, 1968, 37).
3. Зведення укріплень, оборонних споруд. Мистецтво фортифікації; // Укріплення, оборонна споруда. Нові фортифікації.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 628.