ФОТО́ГРАФ, а, ч. Фахівець з фотографії (у 1 знач.); той, хто професійно займається фотографією. Тут же [на пероні] приладнував свій апарат фотограф, що збирався увічнити першу зустріч комунарів (Мик., II, 1957, 426); Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара, перешкоджаючи кінооператорові працювати (Ю. Янов., II, 1958, 109); Він сидів картинно за своїм столиком, поклавши на нього сухі, жовті.. руки, ніби позував перед фотографом (Збан., Єдина, 1959, 105); // Той, хто взагалі фотографує, вміє фотографувати. Коли ми під’їздили до села і я з гори глянув на різнобарвну юрму, якою захряс майдан коло корчми, серце моє — серце завзятого фотографа — жвавіше затріпалось у грудях (Коцюб., I, 1955, 255); Мистецтво фотографа одкривало Мині дорогу до кожного серця (Перв., Дикий мед, 1963, 306); // перен. Про художника, письменника і т. ін., для якого характерний фотографізм. Митці не цуралися, громадсько-політичного життя країни, не були пасивними фотографами подій (Літ. Укр., 17.Х 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 632.