ФОТОКА́РТКА, и, ж. Картка з фотографічним зображенням кого-небудь; фотографічна картка, фотографія (у 2 знач.). Господиня.. взяла фотокартку, подала йому. — Оце найостанніша (Головко, І, 1957, 277); У мене збереглась старенька, пожовкла від давнини фотокартка брата Олександра (Ткач, Моряки, 1948, 30); Жорж почав працювати.. Друкував фотокартки, промивав негативи (Донч., V, 1957, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 634.