ФРАГМЕ́НТ, а, ч. Окрема частина твору мистецтва, уривок тексту; уламок посудини, викопної кістки і т. ін. І тепер мені ясно стоять ті фрагменти [манус-крипта] і зложена з них картина (Л. Укр., III, 1952, 742); Лірика Тичини, його епічні фрагменти, що ввійшли в книгу [«Вітер з України»], були перейняті живим «відчуттям епохи» (Поезія.., 1956, 166); Було створено [М. Лисенком] лише окремі фрагменти опери [«Гаркуша»], і робота припинилася (Укр. клас. опера, 1957, 159); Стародавні міфи, народні пісні, фрагменти печерного живопису, які дійшли до нас, в основі своїй є реалістичними (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 19); Нарешті відкопую добре збережений фрагмент ведмежого черепа з величезними кинджалоподібними іклами (Наука.., 12, 1971, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 637.