ФРА́НКСЬКИЙ, а, е. Прикм. до фра́нки. Зваживши все, веліла вона [княгиня Ольга] готуватись у дорогу дванадцяти слам [послам], п’ятдесяти купцям, ще й п’яти тлумачам, які красно вміли говорити язиками грецьким, франкським і латинянським [латинським] (Скл., Святослав, 1959, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 641.