ФРИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний. Звук [в] у типовій українській вимові звичайно губно-губний фрикативний дзвінкий приголосний, інакше, білабіальний, "двогубний", тобто творений обома губами (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 644.