ФРОНТА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Спрямований у бік фронту противника; лобовий. На схилах — траншеї: З фронтальним вогнем, з перехресним вогнем, з кинджальним… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 256); [Андрій:] Алло! Так, так. Товаришу генерал! Ввірвались ми з фронтальної атаки в село (Лев., Драми.., 1967, 155).
2. Який міститься на передній, лицевій стороні чого-небудь. З фронтального боку балкони вже давно були зруйновані, на їх місці стирчав тільки покручений метал (Гончар, III, 1959, 256); На збиранні гороху успішно можна використовувати також і трибрусні сінокосарки КНУ-6 з пристроями ПБ-2,1. Для цього на фронтальну секцію додатково виготовляють правий і лівий польові подільники (Хлібороб Укр., 6, 1964, 14); // мист. Спрямований обличчям до глядача (про фігуру в живопису та скульптурі).
3. спец. Розміщений переднім, лицевим боком паралельно до чого-небудь. Фронтальна турбінна камера.
4. метеор. Який знаходиться або відбувається в межах атмосферного фронту. Фронтальна зона; Фронтальна хмарність.
5. перен. Який поширюється на всіх, охоплює всіх; загальний. Фронтальна перепідготовка вчителів — важлива умова успішного переходу на нові програми й підручники (Рад. Укр., 7.I 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 646.