ФРУ́КТИ, ів, мн. (одн. фрукт, а,ч.).
1. Їстівні плоди деяких дерев і кущових рослин. Прислужниці арабки, туркені, негритянки й українки розносять кофе, фрукти й шербети (Н.-Лев., III, 1956, 446); Карташов узяв від отця Христофора.. фрукт, вкусив його і вмить аж перекосився (Довж., І, 1958, 496); — Я сиджу за столом, бокали переді мною, фрукти: виноград, ананаси… (Шиян. Баланда, 1957, 86); Зберігати сухі фрукти слід у щільно закритих ящиках або в мішках з паперу чи щільної тканини (Хлібороб Укр., 12, 1968, 33).
2. перен., зневажл. Про людину з негативними рисами; тип; суб’єкт. [Удівітельний:] Я можу піти, щоб ваші делікатні нерви заспокоїлись. (Вийшов) [Мирон:] От фрукт!.. (Корн., II, 1955, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 647.