ФУГУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, недок. і док., муз.
1. неперех. Проводити в усіх голосах одну або кілька тем.
2. перех. Надавати музичному творові характеру фуги (див. фу́га1).
ФУГУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Стругати фуганком.
2. Вирівнювати поверхню деталей для щільного припасування їх однієї до одної при склеюванні.
3. Вирівнювати за висотою зубці пилки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 649.