ФУНКЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з виконанням певної функції (у 1, 2 знач.), залежний від діяльності, призначення, а не від структури, будови. Перехідним типом одного знаряддя від зазначеного рала до плуга було так зване рало з полозом, що мало багато функціональних і конструктивних рис плуга (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 401); За функціональним призначенням видів убрання фонд [Львівського музею] розподіляється на такі групи: сорочки, поясний і плечовий одяг, головні убори, пояси, взуття, прикраси і дрібне доповнення (Нар. тв. та етн., 1, 1970, 31); Дієприслівник за своїми функціями наближається до прислівника. Функціональна близькість дієприслівника і прислівника зумовлює у деяких випадках перехід дієприслівників у прислівники (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 268); Українська літературна мова в радянський період її історії.. досягла всебічного і гармонійного розвитку всіх своїх функціональних стилів (Мовозн., XVIII, 1963, 3).
2. Пов’язаний з функцією, функціями (у 3 знач.), з виявом життєдіяльності організму, тканин, клітин, залежний від їх специфічної діяльності. Позбавлений кров’яного живлення, організм втрачає свою життьову цілість, втрачає функціональні властивості (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 173); Розвиток процесу узагальнення зв’язаний у дитини з формуванням певних функціональних структур у корі великих півкуль (Рад. психол. наука.., 1958, 181); Підвищення кров’яного тиску [космонавта].., можливо, відбивали функціональні зрушення в центральній нервовій системі, зумовлені впливом фактора обмеження рухомості (Фізіол. ж., VI, 1, 1961, 13); Немає ніякого сумніву, що функціональний стан організму в багатьох випадках накладає надзвичайно характерний відбиток на його зовнішній вигляд (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 17).
3. Стос. до функції (у 4 знач.). Радянська математична школа є однією з кращих у світі, а праці наших математиків в галузі теорії чисел, функціонального аналізу, математичної статистики весь науковий світ визнає як видатні (Ком. Укр., 2, 1968, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 652.