ФУ́РКАЛО, а, с., розм.
1. Те саме, що дзи́га 1. *У порівн. А як почав акробат перекидатись на трапеції: то звисаючи головою вниз, то крутячись фуркалом на качалці, декотрі зашепотіли, що це він не своїм духом, а наклада з тим, що в болоті (Збірник про Кроп., 1955, 35).
2. перен. Те саме, що дзи́га 2. Запишалась перед дзеркалом, що вона вже така дівчина, а не яке-небудь фуркало (Стельмах, І, 1962, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 655.