ФУ́РМА, и, ж., мет. Пристрій, через який вдувають повітря або кисень у металургійні печі та агрегати; становить собою наконечник (у доменних печах) або спеціальну трубку (у вагранках та конверторах). Данило Туркенич навчив його працювати з високим тиском газу на колошнику, змінювати за три хвилини фурми [в доменній печі] (Рудь, Гомін.., 1959, 3); Біля домни діють повітродувні машини, які з великою силою женуть по трубопроводах гаряче повітря. Вриваючись через фурми в черево домни, завантаженої рудою, коксом і вапняком, струмені повітря під тиском пронизують стовп шихтових матеріалів (Вітч., 1, 1974, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 655.