ФІЛАНТРО́ПІЯ, ї, ж. Заступництво, матеріальна допомога, яку подають панівні класи експлуататорського суспільства незначній частині бідного населення; благодійність. Бідних, сиріт, що зголошувалися до неї за підмогою, вона ніколи не відправляла ні з чим, хоча все вміла так устроїти [влаштувати] діло, що з власної кишені на всю ту філантропію не видала ані крейцара (Фр., VI, 1951, 348); // заст. Людинолюбство. [Орест:] Роблю я се,.. не тільки з філантропії. Мені миліше ставити на карту своє життя, ніж рятувати чуже (Л. Укр., II, 1951, 28); — Свої вигоди я краще знаю, філантропією займатися не буду, — відрізав Юрій (Бурл., Напередодні, 1956, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 591.