ФІЛІГРА́НЬ, і, ж.
1. Тонкий кручений золотий, срібний, мідний і т. ін. дріт, зігнутий у складний мереживний узор; ювелірний виріб із таким узором, узорами. В орнаментації ювелірних виробів широко застосовували філігрань, або скань — візерунки, складені з дуже тонкого скрученого спіраллю дроту (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 419); Вони [чоловіки] будуть вдячні за набори запонок з філігранню (Веч. Київ, 24. VII 1971, 2); // Техніка виготовлення таких узорів, виробів. Майстер [Володимир Виноградський] працює в різних техніках і матеріалах: різьба по кістці, тригранно-виїмчаста різьба по дереву та ювелірна філігрань (Нар. тв. та етн., 6, 1975, 88); Майстерність філіграні.
2. збірн. Предмети, посуд із таким узором, узорами. На полицях блищав срібний посуд, кришталеві келехи, оздоблені золотом та сріблом, блюда венеціанської, швабської та чеської роботи всуміш із східною філігранню (Тулуб, Людолови, І, 1957, 298).
3. Водяний знак на папері. Водяні знаки на папері — філіграні — розказують дослідникові історію документів, які досі не вдавалося повністю розкрити (Літ. Укр., 2.IX 1969, 4); // Папір із таким знаком.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 592.