ФІ́РМАН, а, ч., діал. Візник (у 1 знач.). Втім, зирк, аж возик заїжджає.. Край фірмана гайдук куняє, А фірман луска батогом (Фр., X, 1954, 336); Ще й за фірмана сказала, що воліла би, якби він їхав у звичайній народній одежі (Март., Тв., 1954, 256).
ФІРМА́Н, у, ч. У деяких мусульманських країнах — указ правителя, звернений до його підданих. Закінчивши читати султанський фірман, Осман-паша склепив повіки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 405); — Турецький султан видав фірман, щоб її [каву] пили всі правовірні, — поясняв Грохольський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 601.