ФІТОЦЕНО́З, у, ч. Історично складена сукупність видів рослин, що існує на території з більш-менш однотипними кліматичними, грунтовими та ін. умовами й характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і з зовнішнім середовищем. У безводних пустелях і на крижаних арктичних полях, навіть у космічних кораблях є рослини й бактерії. Розташовуючись в одному місці, вони утворюють так звані фітоценози (Рад. Укр., 8. І 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 603.