ХАЛАЗІ́Я, ї, ж., діал. Прочухан. — Зевес не дурно похвалявсь; Получиш добру халазію (Котл., І, 1952, 81); Розійшовся чоловік із чортом — і байдуже собі: гуляє по шинках, розходжує з музикою по ярмарках, а чортяка тим часом готує йому добру халазію (Стор., І, 1957, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 13.