ХА́НІВ, нова, нове. Прикм. до хан; належний ханові. — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі́ На вої [воїнів] любії мої, На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Шевч., II, 1953, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 17.