ХАПТУ́РА, и, ж., заст., діал. Хавтур. Піп дзвонить для своєї користі: чує, де хаптури поїсти (Укр.. присл.., 1963, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 22.