ХА́ТОЧКА, и, ж. Пестл. до ха́тка. Хаточка на одшибі, малесенька, низесенька, біліє з-під старої груші, немов з-під зеленого намету (Вовчок, VI, 1956, 286); Невеличка хаточка розбита була надвоє зеленим пологом (Мирний, III, 1954, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 31.