ХВАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко ХВАТИ́ТИСЯ, хвачу́ся, хва́тишся, док., розм. Те саме, що хапа́тися. — Ану, вискакуйте по одному! — Марко хватається за клямку, Тимко говорить тихо: — Силою нічого не вийде. Давайте краще по-доброму (Тют., Вир, 1964, 96); Оверко хватається за ножа, ніби хоче просадити когось наскрізь (Ю. Янов., IV, 1959, 61); [Кость:] Не так зустріла мене мати. Довідавшись, в чім річ, вона спершу хватилась за віник, потім за рогача… далі залилася гіркими (Вас., III, 1960, 172); Еней не чув аж підошов, Хватаючися за ягою (Котл., І, 1952, 129).
&́9671; Хвата́тися за соломи́нку (за соломи́ну) див. соломи́нка, соломи́на.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 35.