ХВА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Завзятий, запальний. З Марини була гарна, хвацька молодиця (Вітч., 3, 1946, 48); Микитка виявився кмітливим, хвацьким і поворотким хлопцем (Ю. Янов., Мир, 1956, 157); Віктор розумів. Миколка хлопець гарячий, хвацький (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 26); // Бравий, молодецький. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається (Жур., Даша, 1961, 15); — Так точно,— намагаючись бути по-військовому хвацьким, відповів Юрко (Собко, Нам спокій.., 1959, 54); // Який виражає запал, молодецтво. Анрі-Жак ішов, і йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу (Ю. Янов., II, 1954, 51); Вигляд у Сені був хвацький: на грудях автомат, біля пояса гранати, безкозирка набакир,— ну, чим не воїн? (Ткач, Крута хвиля, 1956, 321); Картуз на голові в Степана — теж льотчицький, з голубим околишем, ..з великою золотою емблемою, з чорним хвацьким козирочком, маленьким, твердим, загнутим, як у орла дзьоб (Загреб., Спека, 1961, 23); // Сповнений запалу, молодецтва. Кілька десятків хлопців і дівчат, утворивши коло, напружено стежили за танцюристами, мимохіть вигинаючись в такт ритму , готові, як здавалося, щохвилини пуститися в танок, збуджені хвацькою грою гармоніста й нестримним ходором танцюристів (Коцюба, Нові береги, 1959, 120); Чергові козаки з гиком і хвацьким свистом мчали повз землянки, зганяючи своїх коней до водопою (Тулуб, В степу.., 1964, 305); Часто в кватирку залітала хвацька пісня — то співали неподалік хлопці й дівчата, споруджуючи гуртожиток для студентів механічного технікуму (Хижняк, Невгамовна, 1961, 267); // Баский, швидкий (про коней). — А ти не накладай багато: коник плохенький. — Не був би плохенький, якби кобилу не вбило, ще який би кінь хвацький вийшов (Хотк., І, 1966, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 36.