ХВА́ЦЬКО, розм. Присл. до хва́цький. Замойський не по літах хвацько крутнувся навколо стола і сів за ним, перебираючи свої папери (Ле, Наливайко, 1957, 15); Замриборщ хвацько зупинив мотоцикл перед головними дверима повіткому, наполохавши двох осідланих коней (Стельмах, II, 1962, 139); І став Дикун молотником. Любо було дивитись, як хвацько й ловко він орудує ціпом (Добр., Очак. розмир, 1965, 190); Весняним маком цвітуть різнобарвні хустки на дівчатах, хвацько стирчать з-під кашкетів чуби в парубків (Збан., Переджнив’я, 1955, 323); Він хвацько козирнув, пристукнув закаблуками, подав руку Королькову: — Честь і шана! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 92); Вийшли на ганок, Гнат відв’язав коня і, намацавши стремена, хвацько влетів у сідло (Тют., Вир, 1960, 173); Пішов Василь Волчков у танок, хвацько вибиваючи чобітьми дивовижну «чечітку» (Шиян, Партиз. край, 1946, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 36.