ХВИЛЕРІ́З, а, ч., спец.
1. Загострена носова частина судна, яка розрізає хвилю під час його руху.
2. Те саме, що хвилело́м. Хвилеріз підноситься над водою — з боку гавані на чверть метра, з боку моря — на два метри, метрів зо три завширшки і з кілометр завдовжки (Ю. Янов., II, 1958, 47); Буксир мусив стати майже під самим хвилерізом (Панч, І, 1956, 45); У багатьох портах Канади почали будувати хвилерізи, зовнішня стіна яких має численні круглі отвори. Хвиля, що вдаряє об таку стіну-сито, розбивається на численні окремі струмені і втрачає при цьому значну частину своєї енергії (Наука.., 2, 1969, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 37.