ХВИЛИ́ТИ, лить, недок., поет. Те саме, що хвилюва́ти 1. Буря дужче хвилить, Світ весь обійма. Чайка в небі квилить: — Сили вже нема… (Бичко, Срібноліття, 1973, 282).
Хви́лі хвили́ти — нести хвилі; хвилюватися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 39.