ХВО́РО́СТ, у, ч. Те саме, що хмиз. Коло куреня піднімався вгору синій дим: там був закопаний в землю казан, а під казаном в ямі горів хворост (Н.-Лев., II, 1956, 32); — Ти завтра ще привези собі зароблений хворост, поки дорога не забитна (Стельмах, II, 1962, 392); // Гнучке пруття з лози, верби, ліщини і т. ін., що йде на спорудження чого-небудь. Широкі ворота з хворосту були одчинені навстіж (Н.-Лев., II, 1956, 263); За будинком тяглися хліви, хворостом плетені, обори, клуні і садок, що спускався до великого ставу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 48.