ХВОРОСТИ́ННЯ, я, с., збірн. Те саме, що хво́ро́ст. Петру незграбно змахнув руками, похитнувся і, чіпляючись заскорузлими, неслухняними пальцями за хворостиння повітки, зайшовся сміхом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 12); Дощ невгавав, шарудів по толевому даху, наче хто стьобав довгим хворостинням (Хижняк, Килимок, 1961, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 48.