ХИБНУ́ТИ1, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до хиба́ти; // до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь. — І старече серце радується, поглядаючи на їх [парубків], а щоб то молоде дівоче німіло й до жодного не хибнуло,— я вже й не знаю, який се теперечки світ настав (Вовчок, І, 1955, 22).
ХИБНУ́ТИ2 див. хибува́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 52.