ХИ́ЖІТИ, ію, ієш, недок. Робитися, ставати хижим, хижішим. — Як діла, Остапе? — Бараболя повільно, не спускаючи очей з управителя, підходить до столу. — Та ти сідай, сідай, не перед великим паном стоїш,— хижіє одне око, а друге посміхається (Стельмах, II, 1962, 280); *Образно. Уже народ — одна суцільна рана, Уже од крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (Сим., Земне тяжіння, 1964,15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 54.