ХИ́РЯ, і, ж., діал. Хвороба; // Хвора людина, що має жалюгідний вигляд.
&́9671; Як [та] хи́ря — дуже слабий, жалюгідний. Вернувся наш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Шевч., II, 1963, 169); Годи́ти, як хи́рі — дуже догоджати. Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві… (Шевч., II, 1963, 101); На хи́рю — на біду. А кайзак [казах] на хирю Та на тяжке лихо Любенько та тихо І вкрав ту сокиру (Шевч., II, 1963, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 60.